НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС № 2 Покровської міської ради

   





Міський методичний кабінет відділу освіти Покровської міської ради ДонНТУДонецький національній технічний університет

Cчетчик посещений

счетчик посещений
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Неспокійна або гіперактивна дитина.

Найперше, що привертає увагу в гіперактивній дитині – це надмірна рухливість. Малюк не може тривалий час займатися однією справою. Упродовж дня гасає по квартирі, все зачіпає і перевертає, набиває синці і гулі, може вилити на себе окріп з каструлі, розбити посуд. На прогулянці потребує пильної уваги, бо може залізти в якусь шпарину, вибігти на проїжджу частину вулиці. Руки малюка в постійному русі: щось мнуть, обривають, крутять ґудзики. Він не може всидіти на місці, навіть стоїть, переминаючись з ноги на ногу. Їсть стоячи, бо на стільці йому важко всидіти. Він весь час крутиться – коли грається, дивиться телевізор, або коли йому розповідають казку. 
Гіпердинамічний малюк зосереджується з великими труднощами. Якщо його щось зацікавило, він забуває про попереднє і ніколи не доводить справу до кінця. Все привертає його увагу, однак ніщо тривалий час не утримує її. Ось дитина дивиться телевізор і одночасно переводить погляд на муху на стіні, ще через секунду втручається у розмову мами і бабусі.
Малюк надмірно імпульсивний, а тому важко передбачити, що він зробить наступної хвилини. Він і сам про це не думає: побачив – схопив – побіг, тобто діє, не задумуючись про наслідки, і сам засмучується тим, що сталося. Малюк вважає, що не зробив нічого поганого, оскільки не хотів цього. І якщо гіпердинимічна дитина розбила вазу, то вважає, що вона упала сама, бо погано стояла. Вона не пам’ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує з ровесниками і відразу мириться з ними. А буває, що дитина надмірно запальна, забіякувата і не по-дитячому агресивна, жорстока. 
Це наслідок глибшого ураження головного мозку та підвищеної судомної готовності. 
Дехто з гіпердинамічних дітей нестерпно поводять себе зранку, інші – ввечері, тоді їх дуже важко вкласти спати. Вони і постелі граються, засинають, стоячи на колінах і ліктях, а заснувши, скидають ковдру, крутячись уві сні.
Діти, неспокійні зранку, засинають відразу і міцно сплять. Однак і про тих, і про інших кажуть: « Гарний – коли спить». Батьки переводять подих і почуваються спокійнішими, коли вкладають свого непосиду спати. 
Неврівноважена, імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість, спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір’ю і малюком не відбувається. 
Мати порівнює його з іншими дітьми, і це виявляється не на його користь. Сина чи доньку постійно докоряють, сварять, можуть вдаватися до непомірних пересторог і навіть дресирування. З часом, ці заходи переконують малюка в тому, що він найгірший. У нього порушена надмірно збудлива нервова система. Тому він озлоблюється і починає агресивно протестувати. У відповідь на постійні зауваження, тиск, вдається до агресивної реакції, спрямовуючи своєю енергію на менших, слабших або тварин. 
Таким чином, найхарактернішими ознаками гіперактивної поведінки у дитини є надмірна рухова активність, неспроможність утримувати увагу. Пік прояву її припадає 6-7 років із повторним розвитком, за сприятливих умов, у 14-15 років. 
Однак ознаки гіперактивної поведінки, які діагностують у малюка вже до року, внаслідок неправильного виховання найінтенсивніше виявляються з 13 років і пізніше, визначаючи, таким чином, доля вже дорослої людини.
Гіперактивність у дітей виникає внаслідок порушення мозкової функції, тобто ураження кори головного мозку через кисневу недостатність, мікро пологові травми.
Найчастіше такий стан спостерігається у новонароджених з великою масою або тих, що народилися під час затяжних чи стрімких пологів Оскільки важкі ураження кори головного мозку в таких дітей відсутні, такі пологи вважають нормальними, а стан новонародженого – задовільним. Наслідки мінімальної мозкової дисфункції проявляються пізніше і спостерігаються у кожної 5-6-ї дитини.
Американські психологи П.Бейкер і М. Алворд визначили основні показники гіперактивності у дітей.

Дефіцит активної уваги
1. Непосидюча, їй важко тривалий час утримувати увагу.
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
3. З великим бажанням береться до справи, однак ніколи не доводить до кінця. 
4. З труднощами організовує діяльність. 
5. Часто губить речі.
6. Уникає нудних завдань, і тих, що вимагають інтелектуальних зусиль.
7. Надмірно забудькувата.

Ознаки рухової розгальмованості
1. Постійно крутиться.
2. Виявляє ознаки неспокою (стукає пальцями, бігає, кудись залазить). 
3. Спить значно менше, ніж інші діти, навіть у немовлячому віці.
4. Надто говірлива.
Ознаки імпульсивності
1. Починає відповідати недослухавши запитання.
2. Не спроможна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває співрозмовника.
3. Погано зосереджує увагу.
4. Не може дочекатися винагороди ( якщо між дією і винагородою є пауза). 
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінку не керує правилами. 
6. У процесі виконання завдання веде себе по-різному і демонструє різні результати. На одних заняттях дитина спокійна, на інших – ні. 
Якщо у віці до 7 років мають місце хоча б шість із перелічених ознак, батьки, вихователі, вчителі можуть передбачити, але не ставити діагноз, що дитина, за якою вони спостерігають, гіперактивна.